
Але, народ! Що там у вас по партіях та закладках? Збираюсь я рубати такий екстра наркотик, що аж слина піде. Не хочу просо себе прокачувати, чуйте сподіваюсь?
Отак, одного прекрасного дня я вирішила, що пора вийти зі звичних рамок та випробувати щось новеньке. Зокрема, псилоцибинові гриби – це моя нова вже закладка в житті. Я говорю, це вам не пудра або там щось інше примітивне. Але про все по порядку, давайте я вам розкажу, як саме це все сталося.
Закинувши свої початкові пошуки в інтернеті, я не очікувала такої кількості пропозицій. От це вам не будь-який звичайний хімік, ви знаєте. Ось так, роздивляючись серед зелених об'яв, я вибрала найбільш вигідну пропозицію – "Псилоцибінові гриби, перша якість. Краща ціна в місті!". Він мені до дому доставив, так що я навіть не замовляла.
Коли він до мене по прізвищу попер, видно було, що це не зовсім новак. Він мав такого чалого вигляду, наче вже накурився чимось інтересненьким. Після здачі грошей, я швидко повернулася до свого вай-фаю та розпакувала цей мій "сюрприз".
Ох, хлопці! Я замислилася, як все ж підкумарила. Якби ви бачили моє обличчя, коли я вийняла гриби з пакетика. Була там така краса, такий колір, як колорадський жук!
Щоб не загубити всю есенцію, я вирішила приготувати мушлі з цими щедрими грибами. Ну як, главний кухар у своєму пікантному надриві. Додала трішечки цибулі, часнику – вже слина пішла. А ще туди попала трошки масла, щоб це все гарно зігрілось. Та пропізнала їх таки, оті гриби – такі ріденькі, вчиняли вони хіба що втертий ефект на моє тіло та розум.
Тим часом, я облаяла свою ванну з повним розмахом. Вирішила, що досить мені бути звичайною, як всі інші. Хотілось чогось крутого, як в відео у блогерів. Та й фіг з ними, з тими блогерами – я сама можу зробити класні спа-процедури.
Діти, знаєте, моя ванна виявилась найкращим місцем для пісочниці. Там я слухала свою улюблену музику, плювала на всіх і все, і просто відчувала себе богом світу.
Наче я відкрила для себе нову сторінку в моєму житті. Кожен раз, коли я поправлялася, мені здавалося, що я здатна на все. Дивилася на своє відображення у дзеркалі та не могла повірити своїм очам – це ж істина, це царство, це абсолют.
Напевно, хтось може подумати, що я необдумана та безглузда. Але я не згодна. Я не химік, та але мої експерименти цілком вправляють моє чуття.
Тоді я згадала, що ще не випробувала кисеньну маску. Вирішила взяти свої спа процедури на новий рівень. Заскочила в аптеку, купила маску, ну і почала своє творіння.
Один з моїх друзів, також ветеран наркотичних розваг, сказав мені, що якщо хочу вижити, то маю порахувати час, скільки я збираюсь знаходитися у наркотичному оп'янінні. І ось я лежу на своєму новому шикарному дивані, підкумарена та готова відзначити найкращі миті свого життя.
Час летить, я проваляюсь в своєму світі, де немає ніяких проблем, страхів, лиш солодкий забуття. Невдовзі я починаю відчувати, що мій розум занурюється на глибину темряви, а думки стають вдвічі глибшими.
Здається, мені навряд чи вдасться убитися на наркотиці так сильно, як я хотіла. Це якщо говорити про фізичну смерть, звісно. Але відчути себе одним з тих світлих духів, які знаходяться між різними світами – ось це мені під силу.
Все вже позаду, я знаходжуся в тому стані, коли все просто хороше. Моя душа літає уночі, наче комаха навколо світла. А я знаю, що завтра все буде так само класно, бо я так само зачарована своїми закладками.
Друзі, навіть не знаю, як вас вітаю. Мабуть, найкращий спосіб – це запропонувати вам зі мною покататися на хвилі наркотичного екстазу. Але згадайте, що тут є свої правила та ризики. Дякую за увагу та пам'ятайте, що це все-таки молодіжний сленг.
Бля, братва, как я вам расскажу, я тут жил на полной блять закладке! На этот раз я решил по-настоящему залететь и пошел в поисках чего-то особенного. Долго думал, что бы взять, опиум или афганский гашик, но потом пришла идея - псилоцибиновые грибы! Они давно уже были в моем списке желаний. И вот, через пару звонков, оказалось, что у меня есть возможность купить их! Уже начал шмальнуть от предвкушения!
Такой же день, как обычно, я провел с братками на парадной. Раскумаривали прошлую ночь, вспоминали, как у нас гайки закручивались, еще до того, как мы кэш снять успели. А в это время, бля, встретил нового кума, который, оказывается, и гашик, и грибы продает. Просто блямба!
Поразговаривали, пошутили, а потом он вытащил из своего рюкзака кусок афганского гашика. Это, блять, просто шедевр! Я сразу же взял пару кусков, чтобы себе на память. Настроение у меня было на высоте, но тогда я еще не знал, что это только начало!
Ну короче, договорились мы с ним, что он придет ко мне домой и принесет грибы. Пока я ушел домой, воображение бурлило внутри меня. Я уже представлял, как я шмальну и как мои чувства раскумариваются под воздействием этих грибов! Просто ахуеть!
И вот настал этот долгожданный день - день концерта группы "Пикник". Я собрался с братками, подготовил гашик и грибы. Все радостные и оживленные, мы поехали в Крокус Сити Холл.
Когда мы подъехали к месту, я сразу же почувствовал поток адреналина. Люди толпами входили в зал, все говорили оживленно, а я уже находился в своем мирышке.
Брат 1: |
Ну чувак, как думаешь, концерт будет улетным? |
Брат 2: |
Да бля, точно! И с грибами будет еще лучше! Я уже не могу дождаться, чтобы шмальнуть эту хрень! |
Я: |
Да, братва, это будет охуенно! |
Мы вошли в зал, и я понял, что это будет невероятный опыт. Красивые световые эффекты, атмосфера, заполненная музыкой, и все это под воздействием грибов и гашика. Я уже погружался в свой микромир.
Когда группа "Пикник" вышла на сцену, я забыл обо всем, кроме музыки. Мне казалось, что я плаваю в море звуков. Мои чувства раскумаривались от каждой ноты, от каждого слова, пропитанных волшебством.
Братва, я не мог описать словами, как я чувствовал себя в тот момент. Я был настолько счастлив, что мое сердце готово было вырваться из груди. Мои мысли плыли, словно облака, и я был полностью поглощен этим моментом.
Казалось, что время замедлилось, и я стал наблюдать каждое движение музыкантов. Я просто плавал в этой волшебной атмосфере. Все вокруг меня переплеталось в красивый танец света и звука.
Брат 1: Брат, ты че такой молчаливый?
Я: Просто наслаждаюсь музыкой, брат, это сумасшествие!
Брат 2: Да бля, я точно также!
Концерт продолжался, но все имеет свой конец. Мы все вместе с братвой покинули зал, возвращаясь к реальности. Мы разговаривали о происходившем, обсуждали любимые песни, и эти воспоминания останутся с нами навсегда.
Братва, продолжайте наслаждаться жизнью, ищите свои кайфы, но помните, что все нужно делать с умом и в меру. Ведь эти моменты, позволяющие нам оторваться от реальности и погрузиться в свой внутренний мир, самые ценные!